Дитяча школа мистецтв

                  Спів, вокальне мистецтво — виконання музики за допомогою голосу, мистецтво             передавання засобами співацького голосу, на відміну від інструментальної                            музики, художнього змісту музичного твору. Спів може бути сольним,                                     ансамблевим (дует, тріо, квартет, квінтет і т.д.), хоровим, із супроводом або без                     нього.

                За психофізіологічною та виконавською природою спів поділяється на три види             —  народний, академічний та естрадний.

• Народний спів спирається на народно-пісенні та виконавські традиції певних географічних регіонів, що передаються від покоління до покоління як усна пісенна традиція.

• Академічний, або класичний, спів має певну штучність звуковидобування і поділяється на три основні стилі: кантиленний, наспівний, коли звук ллється плавно, без переривання звучання; декламаційний, наближений до інтонацій мовлення; колоратурний, наближений до кантиленного, але збагачений віртуозними прикрасами, пасажами, фіоритурами тощо; Для оволодіння такими стилями співу необхідні не тільки музичні здібності та наявність перспективних вокальних даних, але й спеціальне співацьке навчання - т.з. постановка голосу, що передбачає набуття уміння природно поєднувати у співі вокальне і мовленнєве начала.

• Сучасний естрадний спів, що передбачає якнайширше використання підсилювальних пристроїв (мікрофону), відкидає необхідність академічного вокального навчання, спираючись переважно на побутову манеру вокалізації, коли голосовий апарат функціонує на центральній ділянці діапазону, криком або хрипом компенсуючи акустичне збіднені верхню та нижню ділянки діапазону. Щоправда, останнім часом з'явились викладачі естрадного вокалу, проте поки що вони не набули поширення, і естрадні співаки в разі необхідності видобувати високі звуки застосовують звичайний крик або звертаються до назалізованої манери звуковидобування. Спів «мікрофонних» солістів бідний на такі важливі акустичні якості, як висока співацька форманта, польотність, опора, сила, кантилена тощо.

 

                                                 Фізіологія співу

       Людський голос постає при взаємодії ряду анатомічних пристосувань, що зазвичай називають голосовим апаратом:

• гортань, в якій уміщені голосові зв'язки

• бронхи, трахея та легені, а також черевні м'язи, м'язи тазового дна і діафрагма

• ротова та носова порожнини

• язик, зуби, губи, піднебіння

     Всупереч поширеним переконанням, повітряний потік не виштовхується через діафрагму при співі. Повітря вдихається за допомогою діафрагми і видихається через черевні м'язи і м'язи тазового дна, як і при нормальному подиху. Рухи діафрагми не залежать від людської волі. Діафрагма відокремлює груди з живота, і її рухи можливі завдяки черевним, міжреберним та спинним м'язам. Звуковисотність управляється голосовими зв'язками.

         Співа́к або вока́ліст (Співа́чка або вока́лістка) — людина, що займається співом.                            Термін «вокаліст» частіше використовується щодо співаків, що пройшли спеціальну виконавську школу. Проте в багатьох випадках ці слова є синонімічними. Залежно від типу музики розрізняють академічних, народних та естрадних співаків

                                               Академічний спів

     В академічній музиці, якій притаманна академічна манера співу, вокалістів розрізняють за різними параметрами залежно від характеристик вокального голосу. Залежно від тембру та діапазону голосу вокаліста розрізняють 5 основних видів голосу, згідно з чим співачка може бути — сопрано або альт; співак — тенор, баритон або бас.

Залежно від своїх голосових даних, передусім сили й тембру голосу, вокаліст може розвивати свою майстерність як оперний, камерний або хоровий співак. Оскільки різні напрямки вокалу, особливо сольний та хоровий спів, характеризуються різними виконавськими прийомами, в більшості випадків вокалісти спеціалізуються в тому чи іншому напрямку.

       Класифікація оперних співаків найрозгалуженіша: кожен із 5 основних видів голосу підрозділяється на окремі різновиди залежно від низки характерних особливостей.

       В Україні академічні співаки традиційно здобувають освіту в спеціалізованих ВНЗ (наприклад, консерваторіях), де працюють вокальні факультети та оперні студії. Хоровий співак може мати як освіту вокаліста, так і освіту диригента-хоровика, а іноді й будь-яку іншу музичну освіту.

                                               Естрадний спів

       Естрадний спів відрізняється від академічного передусім манерою співу. Класифікація естрадних співаків за діапазоном голосу практично не застосовується, проте іноді їх класифікують за музичним напрямком виконання.                Важливу роль для кар'єри естрадного співака мають також і немузичні властивості — наприклад те як співак виглядає, його акторські здібності.

       Також в розважальній музиці розрізняють вокаліста-соліста (англ. lead singer), що виконує основний голос та бек-вокалістів (англ. backing singer. в США також backup singer або background singer), що виконують гармонічні голоси разом із солістом або без нього.

       В Україні в ряді ВНЗ (музичних училищах та інститутах культури) є спеціалізовані факультети естрадного співу.          Відомі випадки, коли естрадні співаки здобувають «зіркову» популярність ще в студентські роки, як курйозний випадок — звання заслуженої артистки.

     З кінця 1940-х років у ряді країн відроджуються традиції шансоньє — співаків, які самі створюють мелодії, а найчастіше й слова своїх пісень (Жорж Брассанс, Шарль Азнавур у Франції, Булат Окуджава в СРСР та інші).

                                               Класифікація

      Класифікація співаків за звуковим діапазоном і статтю є найпоширенішою. Найпоширеніші категорії:

• Жіночі голоси:

  • сопрано, найвищий жіночий голос

  • мецо-сопрано, середній жіночий голос

  • контральто, найнижчий жіночий голос, у хоровій музиці називається альтом

• Чоловічі голоси:

  • тенор, найвищий чоловічий голос

  • баритон, середній чоловічий голос

  • бас, найнижчий чоловічий голос

       В оперному співі додатково розрізняють такі голоси, як бас-баритон та характерний (комічний) бас, ліричний та драматичний тенори, драматичне та колоратурне сопрано та інші. Є також рідкісні голоси чоловіків, які співають у властиво жіночому діапазоні — контртенор та альтіно.

       Співаків також класифікують за стилем їхнього виконання. Так, в освітніх музичних закладах України існують факультети (або відділи) академічного, народного та естрадного співу. В розважальній музиці розрізняють також відповідно до музичних напрямків, як наприклад важкий метал.

      Щоб полегшити та вдосконалити взаємодію співаків, композиторів, а також музичних колективів, зацікавлених у вокалі, в інтернеті створюються сайти, присвячені співу, які допомагають спілкуванню людей музичного кола та використовуються як навчальні ресурси.