Дитяча школа мистецтв

          Хореографія (від грец. χορεία — танець, хоровод, та грец. γραφή — писати) — мистецтво постановки танцю як послідовності кроків, рухів, фігур для створення найкращого сценічного ефекту.

          Мистецтво створення сценічного танцю ґрунтується на маніпуляції абстрактних елементів рухів людського тіла: простору, форми, часу, енергії в рамках емоціонального контексту з метою вираження унікального творчого голосу. Мова рухів хореографії — це мова танцювальної техніки балету, сучасного чи джазового танцю, хіп-хопу, народного танцю, обрядового танцю чи звичних повсякденних рухів.

         Хореографія намагається досягти в танцювальній композиції, органічної цілісності, ритмічної і неритмічної артикуляції, теми й варіації, повторення та імпровізаці.                                                     Термін хореографія вживається також щодо виступів певних видах спорту: художній та спортивній гімнастиці, фігурному катанні, синхронному плаванні тощо.

          Хореограф — спеціаліст в галузі хореографії, постановник танців (у тому числі і танцювальних композицій фігуристів та майстрів художньої гімнастики) та балетних спектаклів; балетмейстер.

          Відомі хореографи:   Маріус Петіпа (1818-1910)Вацлав Ніжинський (1889-1950)Серж ЛифарДжордж Баланчін (1904–1983)Ігор Моїсеєв (1906–2007)Майкл Кідд (1915–2007)Моріс Бежар (1927–2007)Олександр Гіль (1943–1988)Дмитро Брянцев (1947–2004)Євген Панфілов (1955–2002)Юрій Григорович (нар. 1927)Джон Ноймайєр (нар. 1942)Борис Ейфман (нар. 1946)Йіржі Кіліан (нар. 1947)Сандра Бєзик (нар. 1956)Алла Сігалова (нар. 1959)Курт Браунінг (нар. 1966)Раду Поклітару (нар. 1972)Лев Сомов (нар. 1964)Олексій Ратманський (нар. 1968).

          Та́нець, танок — вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла. В танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів.

          Танець існував та існує в культурних традиціях всього людства й людських спільнот. За довгу історію людства танець змінювався, відображаючи культурний розвиток. Існує дуже багато видів і форм танцю.

          Народний танець — яскраве вираження менталітету і творчості кожного народу, віддзеркалення традицій, хореографічної мови, пластичної виразності у співвідношенні з музикою.

          Класичний танець є основою мистецтва балету, започаткованого наприкінці XVI століття, і вимагає спеціальної підготовки.

          Естрадний танець має власну специфіку та підпорядкований завданням підтримки виступу певного естрадного співака.

          За кількістю учасників танці поділяються на сольні танці, парні танці та групові танці.

          За призначенням танці поділяються на соціальні, обрядові, сценічні, еротичні тощо.

                                                         Види танцю

       Народний танець — фольклорний танець, який побутуює у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми тощо. Фольклорний танець — це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім — для глядача (товариства, гурту, громади).

      Історичні танці — загальна назва для танців минулих епох, що виконуються у наш час (алеманда, басданс, бранл,болі, гальярда, контрданс, павана, менует, вальс,мазурка, полька, полонез)     Балет (італ. ballare — танцювати) — 1.) вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвиткусюжету і створенні відповідного настрою; 2.) — синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.

        Бальні танці — різновид парних танців, упорядкованих та кодифікованих для спортивних змагань. Спортивні танці визнаються Міжнародним олімпійським комітетом у якості кандидата в олімпійські види спорту. Поряд із спортивним аспектом бальні танці мають також соціальне значення, оскільки їх танцюють у всьому світі для розваги й задоволення і широко використовують в сценічному мистецтві: в театрі, кіно, на телебаченні.

В широкому розумінні бальним танцем можна назвати будь-який розважальний танець, який можна танцювати на балах, у танцювальних залах чи салонах. Однак із організацією мережі танцювальних змагань, цей термін набув вужчого, специфічного значення. В цьому вужчому значенні до бальних танців відносять танці, визнані міжнародними танцювальними організаціями або місцевими організаціями в окремих країнах. Міжнародні змагання з бальних танців поділяються на дві програми: стандартну і латиноамериканську, до кожної з яких входять по п'ять танців: вальс, віденський вальс, фокстрот, квікстеп та танго до стандартної програми, самба,румба, ча-ча-ча, пасодобль та джайв до латиноамериканської програми.

       Свінгові танці увійшли в моду в 20-х роках 20 ст. разом із музикою в стилі свінг, однак своїм корінням вони завдячують танцям американців африканського походження, що танцювалися на плантаціях США ще в 19 ст. Помилково вважається, що для цих танців характерний високий темп та швидка робота ніг, насправді вони охоплюють майже усі музичні темпи. Так, блюз виконують у темп від 50 ударів на хвилину, а шег, бальбоа та лінді хоп іноді сягають темпу у 320 та більше ударів. В 20-х роках з'явилися також різновиди, популярні серед білого населення СполученихШтатів: чарлстон, бальбоа, іст-кост свінг. Тридцяті роки стали свідками буму лінді хопу, одного з найрізноманітніших танців. Він виконується під майже будь-яку за темпом свінгову музику, але слави набрав за швидке енергійне виконання та введення у малюнок танцю акробатичних елементів.Свінгових танцюристів називали в США джітербагерами (від jitter bug - жуки, що смикаються). Під впливом американського свінгу з початком рок-н-рольної ери в Європі склалися свої свінгові стилі танцю - бугівугі, джайв, акробатичний рок-н-рол. У сучасній Америці набув популярності вест-кост свінг.

     Свінгові танці, наразі переживають другий період популярності, число любителів танцю перевищує кілька мільйонів. У масовій культурі свінгові танці часто ставляться як сценічні й використовуються в кіно та на телебаченні.

             Танці Латинської Америки

    Латинська Америка дала світу свою особливу музичну й танцювальну культуру. Латиноамериканські танці ще з початку 20 ст. почали проникати в Європу й Північну Америку. Чимало з них у видозміненій формі увійшли до латиноамериканської програми бальних танців. Інші, хоча не кодифіковані, були й залишаються популярними на танцювальних майданчиках.

     Аргентина дала світу танго. В самій країні танцюють аргентинське танго, відмінне за технікою й стилем від європейського танго, що розвинулося під його впливом, попри те, що обидва танці танцюються під одну музику.

      Бразилія відома самбою — музичним стилем і танцем. Як і у випадку із танго, бразильська самба відрізняється за технікою виконання від кодифікованої бальної самби. В Бразилії виникло також танцювально-бойове мистецтво капоейра.

     Велика кількість танців зародилася на Кубі, яка до революції була надзвичано популярним курортом для багатих американців, що шукали нових розваг. Румба і ча-ча-ча згодом були кодифіковані й стали частиною латиноамериканської програми бальних танців. Свого часу були популярними й інші танці кубинського походження: мамбо, сальса.

      Домініканська Республіка — батьківщина бачата і меренге.

      Національний танець Перу — Марінера

       Вуличний танець - танець, який виконується не тільки в клубах на танцполах, сценах, але й на вулицях, парках, відкритому просторі і в місцях відпочинку.

Серед стилів вуличного танцю є:Hip-hop;Брейк-дан;Поппін;Локіг;Нью-стай;Хауз;Крампінг;C-walk;DnB step.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Ритуальні танці виконуються під час церемоній та ритуалів. Для них характерна строга форма, в якій кожен рух танцюриста має певне символічне значення. Прикладом ритуального танцю єновозеландська хака, яку популяризували у всьому світі новозеландські регбісти.

    Сучасний танець :

• Вільний танець

• Музичні рухи

• танець модерн

• джаз-модерн

• контемпорарі-денс

• контактна імпровізація

• буто

• Сценічний брейк-данс

• Hip-Hop

• House

• Trance

• Тектонік

• Strip-dance

• Go-Go

• Джампстайл

• Шафл

• DnB step

• Girls Style

• варс (модний у Польщі та Чехії в 1970-х)